1984-1991. Відродження.
На початку 1984 року головну команду області "реанімували", щоправда, вже під новим іменем - "Ворскла". Команда розпочала свій шлях наверх знову, як колись, з першості республіки серед колективів фізкультури і за три сезони добралася знову до другої ліги союзного чемпіонату. У 1988 році "Ворскла" фінішувала другою - полтавцям не вистачило зовсім трішки, аби обійти "Буковину" й попитати щастя в боротьбі за путівку в перший дивізіон.
1992-2005. Новітня історія. Зліт "Ворскли".
З розпадом Радянського Союзу Україна стала проводити власний національний чемпіонат. За підсумками 1991 року "Ворскла" відправилася до першої ліги, де провела п'ять сезонів. Набравши в сезоні 1995/96 років рекордну кількість - 103 очки, команда завоювала перше місце й вийшла до еліти, де одразу ж виборола "бронзу", домігшись участі у престижних єврокубкових турнірах. «Ворскла» - старожил елітного футбольного дивізіону країни. Команда тричі за ці роки брала участь у єврокубковий кампанії (2 рази - в Кубку УЄФА, 1 - в Інтертото).
2005-2011. Амбіції, підкріплені грою.
Можна сказати, що саме з 2005-го року почався якісно новий виток у розвитку історії «Ворскли». Після політичних подій осені 2004-го року, і зміни влади колишній потужний спонсор клубу НАК «Нафтогаз України» відмовився інвестувати у футбол. Полтавський колектив, що впродовж майже десятка років виступав серед найкращих в українському футболі, опинився під загрозою зникнення з футбольної карти країни. У цей момент руку допомоги клубу протягнули нинішні керівники «біло-зелених». Костянтин Жеваго надалі став почесним президентом «Ворскли», а Олег Бабаєв, який трагічно загинув 26 липня 2014 року. Вони взяли непростий спадок з багатомільйонними боргами. Амбіції й завдання рульових полтавського клубу стали підтверджуватися результатами, коли на тренерський місток прийшов Микола Павлов. З ним у 2009-му році «Ворскла» вперше в історії виграла Кубок України, здолавши у фіналі донецький «Шахтар». З перервою в один сезон, з 2009-го по 2011-й полтавські вболівальники мали можливість подивитися в рідному місті провідні команди Європи, серед яких португальська «Бенфіка», німецький «Ганновер 96», данський ФК «Копенгаген» і бельгійський «Стандард». З трьома останніми ворскляни билися на стадії групового етапу Ліги Європи УЄФА, що стало ще одним семимильними кроком у розвитку клубу і внеском до рейтингу вітчизняного футболу.
Сезон 2012/2013 став для «Ворскли» випробуванням, адже окрім проблем із тренерами, команда втратила багато талановитих футболістів: завершили кар'єру Дмитро Єсін і Василь Сачко, а в зимове міжсезоння з команди було продано трьох стрижневих гравців: Євгена Селіна, Романа Безуса і Олега Краснопьорова.
Сезон 2013/2014 для команди розпочався із призначення нового головного тренера, яким став Василь Сачко. У сезоні 2014/2015 разом з ним клуб отримав місце у відборі до Ліги Європи. Наступного сезону команда намагалася пробратися до групового етапу. За два кроки «до» перешкодила цим планам словацька «Жиліна». Перший поєдинок складався надто невдало — 2:0 на виїзді. Але у наступному все змінилося: «Ворскла», забивши двічі, перевела гру в екстратайм, де вже зробила рахунок 3:0. І за чотири секунди до завершення пропустила прикрий гол — 3:1 (за правилами того часу далі пішли словаки, - прим.).
Новий президент, амбітний вектор розвитку
У 2016 році біля керма клубу став новий президент, успішний очільник компанії «АвтоКрАЗ» Роман Черняк. «Ворскла» вдруге поспіль отримала право зіграти у Лізі Європи (у стартовому раунді за підсумками двох матчів поступилася амбітному загребському «Локомотиву».
У сезоні 2017/2018 ворскляни, обігравши в ключовій грі луганську «Зорю», посіли третє місце, та вдруге в клубній історії вибороли «бронзові» медалі УПЛ.
Сезон 2019/2020: команда на чолі з Юрієм Максимовим стала фіналістом Кубка України, де лише в серії післяматчевих пенальті поступилася київському «Динамо» (основний час – 1:1, пен. – 6:5).
Початок повномасштабного російського військового вторгнення команда зустріла в Полтаві, готуючись до відновлення сезону 2022/2023. Мали б 27-го лютого приймати вдома рівненський «Верес», а довелося волонтерити і готувати запальні суміші для зустрічі ворога. Логічно, всі легіонери клубу після 24-го лютого в різний спосіб залишили територію України.
Коли ЗСУ вдалося стабілізувати ситуацію на всіх фронтах, у високих футбольних кабінетах почали обговорювати можливість відновлення змагального циклу. Влітку 2022-го команди перебралися на захід України, де розпочали новий сезон – 2023/2024. Паралельно, враховуючи результати минулого незакінченого сезону, ворскляни брали участь у другому раунді Ліги конференцій зі шведським клубом «АІК» (перемогли в першій грі 3:2, поступилися 0:2 у матчі-відповіді). У цей час на тренерському містку полтавців стояв Віктор Скрипник. Із ним ворскляни посядуть 5-е місце наступного сезону, і знову вийдуть до Ліги конференцій, але програють за підсумками двох зустрічей грузинській «Ділі» (перемога 2:1 у першому, поразка 1:3 у другому поєдинку).