Один із знаних ветеранів полтавського футболу, якого своїм можуть вважати не лише в рідному Тбілісі, а також і в Мінську, Баку, Одесі, Миколаєві, вже давно живе у Полтаві.
Колишньому футболісту полтавських команд майстрів «Будівельника» і «Колоса» днями виповнилось 77 років. Приєднуючись до привітань на адресу іменинника, дістаємо із архіву клубної прес-служби «Ворскли» матеріал, який відзняли півроку тому, майже спонтанно, під час випадкової приємної зустрічі з легендою у дворі біля дому, де нині мешкає Іраклій Харлампійович.
Ветеран футболу, який, на його зізнання, і нині жодного дня не може уявити без перегляду гри номер один у його житті, з радістю поділився з нами деякими спогадами зі своєї ігрової кар’єри. Поринаємо в історії піввікової давнини …
Досьє
Іраклій Харлампійович Петров має грецькі та грузинські корені.
Народився 25 січня 1944 року в Грузії. З 1958-го почав заняття улюбленої грою в спортінтернаті номер 2 міста Тбілісі.
До призиву в армію грав у чемпіонаті Грузиньскої РСР серед КФК.
Армійську службу розпочав в 1963 році в спортивній роті міста Баку в Азербайджані, а з кінця 1965-го і сезон 1966-го захищав честь одеського СКА. Після звільнення в запас з 1967-го по 1970-й роки грає за миколаївський «Суднобудівник», з яким став переможцем другої групи класу «А», а разом із тим ще й кращим бомбардиром чемпіонату, наколотивши 21 м’яч у 42 зустрічах.
1971 – 1974 – період кар’єри у Полтаві, під час якого Іраклій Петров виступає за «Будівельник» та «Колос». В 1972-му також грав у складі команди ГРЛ – «Луч» (1975-го знову у цій же команді, а 1978 – вже тренував її впродовж року до моменту розпуску).
Найулюбленіша позиція Іраклія Петрова – центральний нападник. Маючи хорошу фізичну підготовку, він завжди сміливо вступав у боротьбу із захисниками команд-суперниць. Добре грав «на другому поверсі» та мав унікальне гольове чуття.
В роки незалежної України тренував чимало міських аматорських колективів. Має беззаперечний авторитет серед ветеранів полтавського футболу. Полтаву, яка колись була йому зовсім чужою, зараз любить всім серцем. І неможливо бути байдужим, коли ветеран, збираючи з того чи іншого приводу за щедрим столом родину та друзів, розповідає про своє цікаве життя і яскраву кар’єру.
Многая літа вам, Іраклію Харлампійовичу!
