Цього дня зранку сім років тому полтавська земля здригнулася від страшної звістки. Люди з моніторів і по радіо говорили про те, у що не вірилося і не хотілося чути. Але це довелося прийняти. Так, далі без Олега Мейдановича. Як?!
Олег Бабаєв завжди знав, чого хотів, і завдяки людям, яких мав у своїй команді однодумців, здавалось, із легкістю досягав поставлених цілей.
У нього завжди було чому повчитися, на нього рівнялися. Олег Бабаєв назавжди у наших серцях!